Як звучить найсправжніша угрофінська російська мова
За звучанням, якщо не вслухатися в слова, дійсно складається враження, що це російська мова.
Далі його стаття без змін:
Фонетика російської мови майже без змін повторює фонетику мордовських і, ймовірно (оскільки їх не можна більш почути), вже вимерлих фінських мов Московського регіону і “Золотого кільця Росії”.
І там люди не слов’яни, і мови їхні за походженням не слов’янські. Ці угрофінські мови були з часом насичені слов’янською, татарською та іншою запозиченої лексикою, забезпечені (вченими з України, між іншим) граматикою, подібною до слов’янської української, формально приведені до вигляду, близького до письмової староболгарської, або, як її стали називати з 1820 року – “давньослов’янської” (або ж церковнославянскої) мови – і вийшла “російська”.
А фонетика як була фінською, так і залишилася.
Її не викоренила ніяка русифікація. “Русские” майже поголовно не знають, коли і чому писати “-тся”, а коли “-ться”, не можуть пояснити ні самі собі, ні слов’янам морфологію та етимологію слов’янських слів, не розуміють значення слов’янських коренів, не можуть пояснити, чому слов’янська краса – “врода” стала у них “виродком” і яка етимологія похідного слова.
Слухайте нині ще живі ерзянську та мокшанську мови – почуєте споконвічну фонетику російської. Тільки ні слова по-ерзянськи не второпаєте, звісно.
Знайдете відмінності від “російської”?
Якщо до слів цієї пісні сильно не прислухатися, а тільки слухати мелодику мови, .. або дати послухати це іноземцю … То хто скаже, що це не російська мова?
“Не только язык, но и музыка о многом говорит. Мелодии русских народных песен ближе не к славянским, а к угро-финским. Если к словам не прислушиваться, никогда не поверишь, что песня не русская”, – пише в мережі YouTube коментаторка під однією з мордовських народних пісень.
“Уважаю людей, которые чтят и помнят свои корни! Мы украинцы – славяне, и мы любим и почитаем свою историю и культуру! Может в Московии люди плюнут на столетия орусачивания и вспомнят свои корни?! Не важно, кто ты родом – славянин или угро-фин. Уважают того, кто не стыдится, а гордится своим народов и культурой! Мыло-ватная скотская толпа орущая “мы руццкие” вызывает только отвращение ибо это люди пустышки без корней своего народа! Пора уже расставить на места всё и отказаться от имперских бредней, тогда и мир настанет! И жить станут лучше и в городах и в глубинке когда избавятся от кремлядской метрополии, от кремлядей-оккупантов!”, – такі думки викликає автентичний російський спів.
В іншому недавньому своєму дописі той же Mysliwiec публікує карту фінських топонімів на місці теперішньої Москви, і доповнює це віршем російського поета Бориса Слуцького про племена, що склали основу російського народу:
Интересные своеобычные люди
приезжают из Веси, и Мери, и Чуди,
приспосабливают свой обычай
к современным законам Москвы
или нрав свой волчий и бычий
тащат, не склонив головы.
И Москва, что гордилась и чудом и мерой,
проникается Чудью и Мерей.
Вся Москва проникается Весью
от подвалов и до поднебесья.И из этой смеси
в равной мере Москвы и Веси,
в равной мере
Москвы и Мери
возникает чудо
из Москвы и Чуди.