"Одразу до війни так і не звикнеш": Волонтерка розповіла про життя в найбільш гарячій точці АТО - Авдіївці
Патріоти України наводять текст блогу волонтерки АТО Мariana Pietsukh, де жінка розповідає про реалії життя та роботи в одній із найгарячіших точок війни - Авдіївці:
Усміхнена я - насправді дуже перелякана. Мені соромно перед дитиною, що нас фотографує (сама дитина соромиться фотографуватися), що мені страшно. Але мені страшно. Це "червона зона", вулиця, що прилягає впритул до "Промки". 500-700 метрів від епіцентру боїв. Тут постійно свисить, бахкає, вибухає, правда, бувають перерви "на обід". Але дуже важливо було сюди поїхати, щоб зрозуміти, як живеться людям під кулями.
....
- "та не бійся, зранку до обіду не стріляють, а якщо стріляють, то часто кулі долітають вже на ізльоті, рекошет або перелвтають промку, в яку цілились. Вони на кінці своєї траєкторії, тому вже не вб'ють", - заспокоює мене, панічну, Олена, яка вже десятки разів пішки лазила по старій Авдіівці, куди навіть таксисти не хочуть їхати.
Олена, волонтер, - сліпа і глуха перед кулями, коли йде до дітей, які живуть на передовій.
- "Може таки десь дістати каску і броник"?
- Ну як ти підеш до дітей в бронику?ти одразу ставиш перед ними бар'єр. заспокойся, там живуть діти! Вони бігають фактично під кулями. Звісно, якщо сильно боїшся, можеш не їхати.
- Але хлопця місяць тому вбило.... в четвертій дня..(зазвичай літає після четвертої та вночі, тому в четвертій дня 19-річний юнак, що приїхав в гості до батьків, не думав, що попаде щось в голрву).
-Ну міна, так. Але на все воля божа. Всяке буває. Поїдемо в найбільш безпечний час, з 11 до 15-ої.
...
- До дванадцятої дня ми слухали бах-бах-бах і бух-бух в місці свого проживання, на "хіміку", це район Авдіівки, куди міни не залітають, але ехо від стрільб добре чути.
- Напевно, не поїдемо?
- Напевно, щось нині і вдень стріляють і стріляють
....
Півгодини тишини...
- Ну що, поїхали!
Випила гліцесед і сіла в таксі, йти пішки забоялась.
...
- щойно перед вами п'ять мін впало біля кіоска з продуктами, ви не чули?
- ні, ми проїжджали поруч, не чули. чим ближче до вибуху, тим менше чути, на "хіміку" б почули, - пояснює мені Олена.
....
-За два роки до вам хтось пропонував виїхати з пропозицією оплати житла? - питаю жінку-інваліда, яка ледве ходить
- Ніхто.
.....
На фоні мене з Оленою і кроликом паркан з дирками. Фотографується і думаєш: "Хоч би до четвертої не почали стріляти, коли ми звідси виїдемо на таксі". Гуляти старою Авдіївкою я забоялась. Хіба іншим разом. Одразу до війни так і не звикнеш. І тепер смішно мені з себе, коли три дня тому я боялася спати на "хіміку" головою до вікна. Страшно - там. А тут просто звуки пекла.