Header Ads

 Борис Болотов

"Поїзд.. Вагон.. Від.. До... Візочок потрібен?": Українців приємно вразило обслуговування жінки з інвалідністю на вокзалі Києва

Українців приємно вразив випадок, коли черговий по центральному залізничному вокзалу Києва допоміг у перевезенні літньої жінки з інвалідністю у місто Дружківка Донецької області.
Історію про це на сторінці групи "Київ Центральний вокзал" у соціальній мережі Facebook написала приватний підприємець, родичка бабусі Оксана Сухорукова.
За її словами, для перевезення жінки викупили ціле купе. Але питання, як посадити й винести жінку з інвалідністю вже у Дружківці, залишалося відкритим до розмови з черговим по вокзалу в Києві.
"– Черговий по вокзалу, слухаю.
– Ми завтра їдемо з Києва до Дружківки. У нас людина з інваліднітю.
– Лежача?
– Ні. Але я не знаю, як її посадити і, головне, як її зняти з поїзда.
– Не хвилюйтеся, я зараз запишу. Поїзд.. Вагон.. Від.. До... Візочок потрібен?
– Ні.
– Будете під'їжджати до вокзалу, наберіть за 5 хвилин.
– І все?
– Так. І все", – написала Сухорукова.
Жінка приїхала на вокзал аж за годину, набрала чергову. Працівниця вокзалу посприяла тому, щоб машину з бабусею пустили на перон.
"Допомогли висунути з машини бабушку і пішли:
– Ми до вас підійдемо, коли подадуть поїзд.
Я бігала за чоловіком:
– А ми встигнемо? А як ви це зробите? А що мені робити в Дружківці?
– Встигнемо. В Дружківці вас зустрінуть. Ми вже передали інформацію. З поїзда знімуть", – написала Сухорукова.
Вона зазначила, що бабусю дійсно посадили у купе – провідника і начальника поїзда попередньо попередили. А в самій Дружківці поїзд протягнули так, щоб останній вагон був на пероні, і щоб жінку було зручно й безпечно знімати з вагона.
"Зняли, до таксі проводили. Є і проблеми. Це сходи, прольоти, розмір купе (але, кажуть, у вагоні для інвалідів купе більших розмірів), спека, туалети і т.д. І все ж таки була приємно здивована", – написала Сухорукова.
У свої коментарях люди висловлювали здивування таким гуманним ставленням працівників вокзалу. Дехто написав, що "це рівень".
Були й такі, що ділилися подібними історіями з власного життя.