Header Ads

 Борис Болотов

ДЕНЬ ВИШИВАНКИ: ЗНАЧЕННЯ СИМВОЛІКИ УКРАЇНСЬКОЇ ВИШИВКИ

Напередодні Дня вишиванки, який в цьому році буде відзначатися 19 травня, оглядач моди Vogue UA  Тетяна Соловей поговорила з експертами і дізналася, як правильно читати по візерунках традиційної української вишиванки.
“Якось мені попалася вишиванка, з якої вийняли нитки вишивки і прибрали частину візерунка. Поєднання 4-х ромбів має чітку “дітородну” символіку. У цій сорочці в орнаменті прибрали три ромба саме для того, щоб зупинити дію знака, – розповідає Людмила Сивцева-Климук, засновник майстерні автентичного костюма “Шляхетний одяг” і співорганізатор проекту “Витоки”. Але це один з рідкісних прикладів, коли в сучасному народному середовищі знають символіку вишивки і можуть пояснити її. Попередні сто років звели народну традицію до декоративно-прикладної, яку міряли категорією “гарненько”.  Раніше сильно вплинула мода на візерунок у велику “трояндочку”, який привчав до думки про те, що вишивка робилася заради декору. Народна ж вишивка – це геометрія, навіть рослинний орнамент часто подавався графічно”.
Сто років тому на виготовлення довгої сорочки йшло близько 8 км пряденої вручну нитки, весь процес від вирощування рослини до пошиття займав близько року, особливо складна вишивка могла створюватися всю зиму. Тому варто припустити, що години ручної роботи були визначені не просто ретельністю, але і символікою всіх швів і хрестиків, які з’являлися на сорочці. Вмінню читати по вишиванці варто повчитися у Юрія Мельничука, заступника директора з науково-фондової роботи Національного центру народної культури “Музей Івана Гончара” та експерта з історії українського костюма.
“Вишиванка – це оберіг. Колір, форма, крій, матеріал, орнамент мають значення і разом створюють енергетичний заряд речі. Традиційно малюнок вишивки не змінювався. Витіюватий фантазійний декор почав “спадати на думку” лише в ХХ столітті”, – каже пан Юрій і називає вишивку “ключами, що відкривають небесні брами”, цитуючи етнографа Марію Чумарна. В його оповіді всьому матеріальному і рукодільному знаходиться багатошарове пояснення, від природного до сакрального. Одяг представляється ідеальним текстом, збіркою міфів і вірувань народу.
Серед символів української вишивки переважають знаки солярні на кшталт “сварги”- динамічного символу сонця – або 8-кінцевої зірки, Ангела зберігача, Коляди і зорі.
вишивка, що включає символи 8-кінцевої зірки, “вужа”

символ зірки
вишиванки
символ сварги
“Криниця” – схрещені по діагоналі подвійні лінії – означає зв’язок між світами: як і реальна криниця, з якої з водою черпали енергію і знання предків.
вишивка включає символ “Криниця” і руну плодючості
Перехресні “баранячі роги”, які іноді зустрічаються в більш антропоморфному вигляді “козаки руки в боки” – руна родючості, а “вуж”, який виглядає як половина знака нескінченності – дітородної функції і важких вод, які плідним дощем випадають на землю.
сорочка з візерунком “баранячі роги”
символ інь-янь
“Що так неяскраво. Чорне – це що, на похорон?”, – Пародіює численні запитання до двох- або триколірної вишивки Мельничук, і дає розкладку по кольорах. Головних п’ять: білий, чорний, червоний, синій, жовтий. Вони – зразок збірника універсальних знань про людство: відповідають числу рас і знань, які вони дали світу, а також елементів (вода, космічний ефір, вогонь, повітря, земля).
“Вишивка білим по білому характерна для всіх  регіонів України. Культ батька-творця проявляється через світло і білий колір – тому в нашій традиції вибілювали сорочки і хати. Сорочки традиційно білились 3 роки: полотно мочили і залишали лежати на землі під сонцем, так що воно проходило обробку 4 стихіями: вогнем, землею, водою і повітрям”, – розповідає Мельничук.
вишивка білим по білому
Шиття чорним по білому це “божественна графіка”, показує як створюється світ, а червоним по білому – це єднання праматері і бога-батька, об’єднання матерії і духу. Не менш важливі й нитки для вишивки. “Найкраще “працюють” шерсть і шовк. Шерсть тваринного походження, тому здатна акумулювати інформацію і пам’ять про власника і поглинати негатив. Так само як і шовк. А ось бавовною вишивати в народній традиції навіть не намагалися. Як сказала мені одна майстриня під час етнографічних поїздок, “бавовна – це пух”.
вишивка червоним по білому
На питання, чому гуцульські вишивки настільки різнобарвні, пан Юрій пояснює темпераментом жителів: у рівнинних людей звичаї і кольору більш стримані, а у горян – буйство фарб і крові. “Хоча подивися на полтавську плахту – Клімт плаче”, – розважає пан Юрій і показує свої скарби: нескінченні зразки вишивок з різних регіонів України. Від них розбігаються очі і думки. “Не вражати, а кодувати”, – нагадує задачу вишивки пан Юрій і називає одне з найбільш прикрих наслідків втрати значення: “Як тільки почали вишивати чоловікам квіти на сорочках, вони перевелися”.
На платформі Blogger.