Header Ads

 Борис Болотов

У Полтаві в коридорі лікарні від серцевого нападу помер герой АТО


У Полтаві попрощалися з героєм АТО Олександром Гончаровим. 46-річний боєць брав участь у воєнних діях в Луганській та Донецькій областях. Мав хворе серце, після тривалого лікування помер у госпіталі. В останній путь проводжали його близько сотні полтавців. Про це повідомляють 
Патріоти України з посиланням на "Лтава". На початку війни саме під командуванням Олександра Гончарова було вбито першого снайпера.
Олександр Гончаров пішов в зону АТО добровольцем. Бойовий товариш Сергій Яковенко пам’ятає його завзятим та сміливим воїном, який не боявся небезпек. Разом вони були в окопах - служили на передовій під Артемівськом. Сергій Яковенко, атовець, розповів: "Насколько я помню, то его группа тогда уничтожила первого снайпера сепарского. За то время, что он стоял вместе со мной, это был просто надёжный офицер, мотивированный надёжный офицер".
Мирний воїн – так називали померлого за життя друзі-бійці. Товариш Олександра Віктор пояснює: той мав миролюбні та оптимістичні погляди на життя. Півтора роки вони воювали разом спочатку під Луганськом, потім – під Горлівкою.
"Ми із Сашею навчалися в одній групі в технічному університеті. Він закінчив воєнну кафедру. В нього тато був лейтенантом. Саша пішов по династії. Коли розпочалася війна - пішов добровольцем. Я його не бачив три роки. Потім в цьому році його демобілізували. На весні потрапив у лікарні із запаленням легенів. Це дало ускладнення на серце. Три тижні пролежав у лікарні. Я заходив його провідати. Він веселий був. Говорив, що хоче повернутися назад. Саша помер у коридорі лікарні. Вийшов, щоб прогулятися",- розповів Володимир Манжос, однокурсник.
Полтавець Олександр Гончаров, боєць АТО пішов з життя 22 вересня. Він мав захворювання серця, яке прогресувало після повернення воїна з фронту цієї весни. Останні тижні він провів у лікарні.
"Познайомилися із Сашою в маршрутці. Разом направили на війну. Пам`ятаю, що я дуже хвилювався. Думав чи справимося ми з цим усім. А в Саші зовсім інші думки були. Він думав, як зміниться наше життя після війни. Говорив, що після цього буде краще жити. Це нам надавало впевненості. Кілька тижнів Саша провів у лікарні. Потім переніс мікроінсульт на ногах", - розповів майор 16-го батальону Віктор Лебєдєв.
"Что было удивительного, он много строил планов о том, как будет потом. У него было в планах построить дом. Такие все житейские темы у него были, связанные вот именно с мирной жизнью, хотя мы предполагали, что едем учувствовать в военных событиях. Все разговоры у него шли о том, что будет потом", - кажуть побратими героя.
Із родичів на відспівування прийшла дружина Олександра, 44-річна Наталія - педагог. Герой мав 22-річного Антона, який навчається в Кременчуцькому льотному коледжі. Прощалися з героєм і полтавці, які у житті з ним знайомі не були.